Ведмідь

Дитячі спогади

Не кожний зможе похвалитись, що у нього в садочку був міні зоопарк, та в цьому зоопарку, жив ведмідь. Уявляєте собі, справжній живий ведмідь. У подвійній клітці, в жахливих умовах, жив собі ведмедик. Мені його було дуже шкода, я завжди просив батьків купити йому якісь солодощі, краще цукерки. Після садочка, коли батьки мене забирали додому, ми йшли разом до клітки, та годували його цукерками. Він нас вже чекав, та дуже радів моїй появі. Я дуже не любив садочок, йшов до нього через не хочу, знаходив купу причин, щоб не йти. Я готовий був цілий день бути сам, сидіти у квартирі, тільки б лишитися вдома. Єдина причина, з якою я погоджувався, «А як же там ведмідь? Без тебе? Він буде сумувати.» Ми ввечері принесемо йому цукерків. Приходилося вдягатися та йти. Пам'ятаю як зараз, його радість, коли він бачив мене з цукерками. Тільки побачить здалека, встає на задні липи, хитається як танцює. Коли я трішечки подорослішав, батьки домовились з вихователями що мене будуть відпускати самого додому. Цукерки, приносити не було кому. Та й не пускали дітей самих до ведмедя. Наші зустрічі відбувалися все рідше. Пізніше ведмідь десь пропав. То б то я не знав куди він подівся. Клітка була порожня.

Пройшло декілька років, а в дитинстві це дуже тривалий термін. Я ще подорослішав. Почав гуляти не тільки біля будинку де жив, відбувалося вивчення території, що разу далі від хати. Та одного разу, занесло нас, мене та ще декількох приятелів в парк Погулянка. Там де зараз залишилися руїни винного заводу, через дорогу ближче до струмочка, так само був невеличкий зоопарк. Там було може 6-10 кліток, не пам'ятаю вже хто там вже був у тому зоопарку. Не про те мова. Був серед мешканців зоопарку і ведмідь. Він сидів, та ні на кого не звертав уваги. Коли ведмідь побачив мене, піднявся та почав хитатися тримаючись за клітку, пританцьовуючи. Я ледве стримував сльози. Невже це був він? Мій ведмедик? Цукерків в мене з собою не було. Я просто подивився на нього, він на мене. Я ледь не пустив сльозу, мені здалось, що ведмедик так само ледь стримував сльози. Більше ми не бачились. Зоопарк теж десь зник і з Погулянки. Не сумуй мій ведмедику я тебе пам'ятаю.